Тузов Дмитро Олегович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дмитро Олегович Тузов
Народився23 листопада 1967(1967-11-23) (56 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
Діяльністьтеле - радіо- журналіст, політичний оглядач
НагородиЗаслужений Журналіст Украïни

Дмитро́ Оле́гович Ту́зов (нар. 23 листопада 1967, Київ) — український теле- й радіо - журналіст, політичний оглядач. Заслужений журналіст України.


Життєпис

[ред. | ред. код]

Юність

[ред. | ред. код]

Народився 23 листопада 1967 в Києві. Протягом 1986-88 років проходив службу в армії. В 1996 році закінчив Інститут журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка.

У 1990-1991 роках був згаданий, як заступник голови Спілки незалежної української молоді (СНУМ) м. Києва

Політична і громадська діяльність

[ред. | ред. код]

У 2007 році на позачергових виборах до Верховної ради балотувався по списку Партії Зелених України[1] (№5 в списку), не був обраним.

Журналістська діяльність

[ред. | ред. код]

З 1991 по 1993 рік був кореспондентом в «Народній газеті»[2].

З 1993 по 1996 рік був автором і ведучим програми "Молодіжна студія «Гарт» (1993—95, редакція програм для молоді Національної телекомпанії України), спецкор Молодіжної редакції.

У 1996 році був автором телепрограм (на «Інтері», ICTV) «Час європейський» НТЦ «Практик-TV», був автором і ведучим циклу ток-шоу «Ток-ринґ» на Першому національному телеканалі. Програма «Час європейський» була спільним проєктом з Представництвом Європейської Комісії в Україні і транслювалась на телеканалах ICTV та «Інтер».

З березня 1999 року був директором департаменту інформації та публіцистики, Українська мовна компанія «Дельта».

З листопада 2002 року був ведучим аналітичної програми «Тоніс-інформ», ведучим аналітичної програми «24 години» на телеканалі «Тоніс».

З 2003 по 2007 рік був Головним редактором телеканалу «Тоніс», ведучим інформаційно-аналітичних програм «Тоніс-інформ», «24 години». У 2007 році його замінив на посаді головного редактора Артем Шевченко. [3]

З 2007 по 2011 рік був заступником голови Правління телеканалу «Тоніс»

У цей період канал очолювали: Батаєва Євгенія Володимирівна - дружина телемагната Віталія Докаленка (з лютого 2006 р. по лютий 2007 р.); Микола Княжицький (з лютого 2007 року);

З 2004 по 2013 рік був автором колонок в журналі «Кореспондент».

З 2014 по 2018 рік був ведучим програм «Громадська хвиля», «Київ-Донбас», «Ранкова хвиля» на «Громадському радіо». Був ведучим спецпроєкту «Громадське радіо у твоєму місті» (Сєвєродонецьк, Краматорськ, Костянтинівка та інші міста сходу України)

У 2015 році був ведучим програми "Сьогодні про головне" на телеканалі «ТВі».

У 2016 році щонайменше, до 24 лютого 2017 року був ведучим програм на «Радио Вести» (ТОВ "ТРК "Дивосвіт", ТОВ "ТРВК "Мастер") [4]

У 2018 році був ведучим програм «Новий день», «Новий вечір» (політичне ток-шоу у вечірньому прайм-таймі) на «Радіо НВ» та «Маніпулятори».

Автор колонок в «Українській правді» та «НВ».

Автор документальних фільмів «Антитерор», телепроєкту «Острови, де народжується майбутнє», документального циклу про Україну «Україна може!», «Дорога на Ельдорадо» (2010 р.), «Невідома Грузія»[5] (2011 р.), "Диво в пустелі" (2012 р.), "Дорогами волонтерів"[6] (2015 р.) про діяльність волонтерських організацій в зоні АТО та на лінії фронту.

2022 рік. Під час вторгнення Росії в Україну веде прямі ефіри з зони бойових дій на Сході України - з Донецької області (зокрема, з міста Бахмут, Слов'янськ, Добропілля та інші міста). Перебуває в підрозділах ПДМШ імені Пирогова та батальйону НГУ "Дніпро-1", з розташування яких виходить в ефір на "Радіо НВ". https://www.youtube.com/watch?v=1yLiytpNHyU&t=554s

2023 рік. Лауреат премії в галузі публіцистики "Громадянська позиція" імені Джеймса Мейса.

Саме Тузовим у 2023-2024 роках до ефірів Радіо НВ, як його постійний гість, часто залучався дуже суперечливий діяч чеченської еміграції Таїпов Муса Апсаєвич, що призвело до припинення співпраці з Радіо НВ з боку опонента Таїпова - керівника чеченського емігрантського уряду Ахмеда Закаєва. Таїпов скандально прославився тим, що став вимагати вибачень перед чеченцями у президента Зеленського, та подав на останнього позов у Європейський суд.

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. Тузов Дмитро Олегович — вся правда Біографія, Балотування, Фракції, Декларація. www.chesno.org. Архів оригіналу за 17 травня 2021. Процитовано 17 травня 2021.
  2. Тузов Дмитро Олегович. static.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 24 березня 2019. Процитовано 18 травня 2021.
  3. https://mmr.ua/ru/show/telekanal-tonis-pomenjal-rukovodstvo
  4. З "Радио Вести" звільняється колектив. www.ukrinform.ua (укр.). Архів оригіналу за 3 грудня 2019. Процитовано 3 грудня 2019.
  5. Trailer 1 (укр.), архів оригіналу за 17 травня 2021, процитовано 17 травня 2021
  6. Дорогами волонтерів (укр.), процитовано 17 травня 2021